Як розмовляти та підтримати людину, яка втратила близьких на війні
Втрата близьких – як вибух, як контузія. Це настільки сильне втручання в психіку, що в людини обривається не тільки зв’язок з тим, кого вона втратила, у ній суб’єктивно обриваються також і всі інші зв’язки.
Оточення часто не розуміє, що відбувається з такою людиною, або ж неусвідомлено лякається тієї напруги, яку від неї відчуває. У відповідь – намагаються порадити “рухатися далі”, “відпустити минуле”, “не зациклюватися на поганому”. Або й узагалі уникають контакту.
Три кроки розмови з тим, хто переживає втрату близької людини
1.Висловіть слова співчуття і готовність бути поруч у будь-який момент.
2.Оточіть ненав’язливою турботою (допомагайте з повсякденними справами, не робіть зауважень).
3.У моменти, коли вона починає розмову про людину, яка пішла – сядьте поруч, спокійно вислухайте і також згадайте якусь добру історію пов’язану з нею.
Вам не потрібна надмірна “особлива поведінка”
Насправді ви вже можете і вмієте підтримувати. Як ви поводитесь, коли людині сумно?
Співчуваєте? Стаєте серйозними та дбайливими? Ці звичайні людські реакції – саме те, що допомагає. Усі ці та інші варіанти використовують досвідчені бійці і волонтери, яким доводиться підтримувати одне одного в такі складні моменти.
Робіть те саме, що ви робите в менш напружених ситуаціях. Це нормально, це вже вам підходить і буде для вас природно.
Не слід питати людину про те, що вона відчуває
Бо вона й сама не розуміє цього до кінця. І ще важливіше – не знає, “правильні” це емоції чи “неправильні”. Запитання про відчуття можуть викликати провину, сором, розгубленість чи навіть відчай. А надмірна увага до переживань лише підсилює контакт із фактом втрати і збільшує і так уже високий рівень стресу.
Не розпитуйте про обставини втрати
Якщо ви тільки-но дізналися про втрату від самої людини, ви можете спитати “Як це сталося?” – але без додаткових уточнень. Про це краще дізнатися у когось іншого.
Надмірна кількість запитань додає зайвого стресу і створює відчуття небезпеки. Людина відчуває себе ніби на допиті.
Не жалійте – підтримуйте
Між жалістю та співчуттям – велика різниця. Жалість показує, що ви ставитеся до людини як до хворої або як до жертви, безпорадної і слабкої.
Натомість підтримка – це визнання болю, але з вірою в силу людини впоратися. Саме вона потрібна тому, хто втратив.
Коли людині необхідно впоратися зі своїм внутрішнім болем і змінами у своєму житті, кориснішою буде підтримка, ніж жалість.
Заборонені фрази:
- Тобі треба жити далі.
- Ти молода(ий), ще знайдеш собі пару.
- Тобі ж ще дітей треба народжувати.
- Треба відпустити.
- Не сумуй за минулим.
- Іншим набагато гірше, вони цілі сім’ї втратили.
- Ти маєш бути сильним/сильною.
- Тримайся заради сім’ї.
- Тримайся, час лікує.
- Зараз війна, усі когось втрачають.
Від таких порад самотність людини, яка зазнала втрати, тільки збільшується, а також вони можуть викликати злість та агресію. Тому ні в якому разі не потрібно цього говорити.
Значно краще буде сказати: “Я щиро співчуваю. Я тут, поруч, з тобою. Можеш до мене звертатися в будь-який момент”.
Підготовлено за матеріалами від БФ Як ти, брате? – це волонтерський проєкт, покликаний зібрати найкращі практики того, як зберігати стосунки, відновлювати контакт та надавати підтримку одне одному під час війни, та поширити ці практики серед всіх українців, як військових, так і цивільних.
Посібники і лекції безкоштовні. Посібники ви можете завантажити на сайті або ж замовити у друкованому вигляді (сплатити потрібно буде лише за доставку Новою Поштою) за посиланням: https://yakty.com.ua/shop
За інформацією Мінветеранів.
#ПолітикаГероїв #поважай_та_дій
