A A A K K K
для людей з вадами зору
Золочівська районна державна адміністрація
Львівської області

Музей-криївка воїнів УПА

Український народ, послідовно і мужньо, крізь віки йшов до своєї Незалежності. Жага до свободи жила у кожному українському серці і кожному клаптику землі Української, яка полита кров'ю своїх Героїв, встелена могилами борців за незалежність України. У вінку боротьби за волю вплетена стрічка національно-визвольних змагань і героїв Золочівського краю.

Свідком цієї боротьби є музей-криївка, яка знаходиться у глибокому лісі, поблизу с. Гаваречинна на Золочівщині, відкрита за активного сприяння Золочівської райдерж-адміністрації до 65-ти річчя створення УПА. Споруджено своєрідний меморіальний комплекс, насипано біля неї символічну могилу і встановлено дубовий хрест з пам'ятною таблицею.

Музей-криївка ОУН-УПА та експонати зібрані у ньому – це частиночка історії великої боротьби УПА за волю і незалежність України.

Мрії багатьох поколінь нашого народу збулися в наш час. Ті, хто жив і боровся під гаслом "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї" – заслуговують на щиру вдячність, пошану сучасників і прийдешніх поколінь українців.

Сьогодні представники різних поколінь, гості з усіх областей України, зарубіжні делегації відвідують музей-криївку, і як символ – кольорами нашого національного прапора, жовто-голубим цвітінням квітів, дарованих Богом, зустрічає їх Золочівська земля.

Сюди постійно приходять представники різних поколінь, мешканці навколишніх сіл, учнівська молодь, представники політичних партій, громадських організацій, молодь, гості з інших районів, областей України, зарубіжні делегації. На цьому місці ще один клаптик землі Золочівського краю, зрошений кров'ю борців за волю України. На сьогоднішній день у музеї-криївці відкрито Галерею Героїв, де представлені портрети борців за волю і незалежність України: С. Бандери, Р. Шухевича, Є. Коновальця та інші, а також історія боротьби Української Повстанської Армії за Українську державу. 

Музей-криївка – символ національної гордості – стало місцем шани полеглих героїв Української повстанської армії. На цьому місці загинув героїчною смертю в боротьбі за волю України в ніч з 17 на 18 лютого 1947 року на 26-му році життя Іван Керницький - референт крайової округи ОУН, псевдо - "Крилатий".

Іван Керницький народився 4 лютого 1921 року в селі Підмонастир поблизу Бірки на Львівщині. Вчився у "Рідній Школі" у Львові. Присягу члена ОУН склав 1940 року на могилі сотника Ю. Головінського в селі Глібовичі Великі. У 1942 році, переховуючись від гестапо, перейшов у підпілля. Став районним провідником Бібреччини. У 1943 році призначений організаційним референтом повіту, а згодом повітом провідником. На початку 1946 року за наказом Окружного проводу "Крилатого" з дружиною Ганною скеровують у Золочівську округу як окружного пропагандиста. Їх маршрут проліг через Яхторів – Словіту – Новосілки – Велику Вільшаницю – Скваряву – Ясенів.

15 листопада 1946 року подружжя переходить на зимівлю у криївку в лісі поблизу с. Гавареччина Золочівського району. У криївці готували вишкільні матеріали, антивиборчу пропагандистську літературу – листівки, замінники бюлетенів з тризубами і відповідним текстом для опускання у виборчі урни. Забирали матеріали зв'язкові, вони ж приносили для подружжя харчі.

Надвечір з 17 на 18 лютого 1947 року над криївкою почулися кроки, невиразні звуки й удари сокири. На світанку у криївку донеслася московська лайка, гавкіт собак та іржання коней. Криївка була викрита. Залунали постріли. "Крилатий" кинувся палити документацію. Через брак кисню папери не горіли. Тоді він наказав Ганні йти на пролом, що мало забезпечити притік повітря для горіння документів і відвернути увагу облавників від дій "Крилатого". Вона нашвидкоруч попрощалася і кинулися через люк з криївки, але їх тут же двох схопили вороги. За мить пролунав постріл. Тлінні останки "Крилатого" не віднайдено і до сьогодні...

Село Гавареччина, поблизу якого розташована музей-криївка воїнів УПА, належить до тих небагатьох населених пунктів, де споконвіків, від покоління до покоління, дбайливо, як найбільшу святиню, передавали таємниці одвічного ремесла, де гончарний круг був невід'ємним атрибутом хатнього інтер'єру, а гончарська піч темніла на кожному селянському обійсті.

Чорна кераміка Гавареччини, або як її ще називають "сива" задимлена чи закурена - особлива. Коріння цього дивовижного мистецтва сягають II тисячоліття до Р. X. Чорна (чорнолощена) кераміка - ремесло народне. Воно гідно існувало поряд із барвистою майолікою та полив'яним посудом, задовольняючи народні смаки, потреби, не виходячи за межі традицій.

Минали роки і час вносив свої корективи: фабричний посуд з металу, фаянсу чи скла витіснив самобутній глиняний. І як наслідок - поменшало в селі гончарів. Але нині Гавареччина переживає свою другу молодість. За сприяння львівських ентузіастів: мистецтвознавця, Героя України Б. Возницького, скульпторів Ярослава і Ярослави Мотик, традиції гаварецької кераміки здобувають нове життя у творчості професійних митців.

Фотогалерея "Музей-криївка воїнів УПА"


 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь