У 180 –ті роковини від Дня смерті о.Маркіяна Шашкевича в Золочеві вшановували пам'ять Будителя Галичини
Сьогодні, у найскладніші дні для нашої країни, знаходимо сили не забувати наше минуле. Перший заступник голови Золочівської райдержадміністрації Михайло Кулик, заступник голови райдержадміністрації Віктор Оліійник, колектив Золочівської РВА, духівництво, місцева влада і громада вшанували памʼять земляка, який розбудив Галичину в 19 столітті, чий памʼятник стоїть в центрі міста Золочева і чиї слова стали центральними для галичан в минулому.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві;
Зависть най нас не спиняє, —
Разом к світлу, други жваві!
Маркіян Шашкевич народився у селі Підлисся, на Золочівщині, проте прожив там надзвичайно мало. Після закінчення духовної семінарії Шашкевичу як порушнику дисципліни залишається найгірша парафія, проте митрополит все-таки зважає на стан його хиткого здоров’я. Згодом Шашкевич просить митрополита про переведення на іншу парафію. Це стає село Нестаничі Радехівського району. Тут народжується його старший син Володимир, який теж стає поетом. Але туга за рідним домом на Золочівщині не покидає його. Це він передає у своїх віршах. Його поезії не про те, що він мав, а про те, чого йому браквало: відчуття рідного дому: Шуми, вітре, шуми, буйний На ліси, на гори, Мою журну несе думку На Підлиські двори.
Маркіян Шашкевич захищав право на існування української мови, боровся проти введення польського алфавіту в Галичині, робив все, щоб зберегти рідну мову та культуру. Він реалізував своє вічне слово через мову та історію, бо боровся за них.
Нам дуже важливо памʼятати це, особливо тим, хто живе в його краях. Відвідати музей-садибу в селі Підлисся, надихнутись виглядом столітнього дуба, доторкнутись до речей поета. Це наш звʼязок із минулим. Це наша історія, яку не можна забувати.
