Звернення очільника Золочівщини Василя Маркевича у День пам’яті примусового виселення українців
Боляче усвідомлювати, скільки разів в українців намагалися відібрати не лише землю, а й право називати її своїм домом.
Сьогодні згадуємо тих, кого у 1944–1951 роках примусово виселяли з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини.
Людей позбавляли домівок, майна, звичного життя, розривали родинні та громадські зв’язки. Вони залишали рідні села й міста, могили своїх предків і землю, на якій поколіннями будували своє життя.
Це не просто сторінки минулого. Це людські долі, які не можна стерти з пам’яті.
Ми маємо пам’ятати тих, хто пережив примусове виселення, зберігати правду про ці події та передавати її наступним поколінням.
Бо пам’ять — це наша відповідь минулому. І наша відповідальність перед майбутнім.
Щоб більше ніколи українців не змушували залишати власний дім лише через те, що вони українці.
